Тест Смерть близької людини, як жити ?

В нашій реальності, смерть стала вже чимось звичайним, але поки не стосується тебе особисто. З початком війни багато хто вже так не реагує на смерть як раніше. Все змінилося. Але що, коли померла рідна людина? Тоді ми вступаємо в процес горювання.

Уявіть собі, що зараз зима і ви опинилися у підніжжя високої гори. Вам потрібно забратись на вершину, щоб іти далі. Але замість снігу на засніжену стежку падає дощ і вона вкрилася льодом. Вам страшно, ви не впевнені в собі, на вас надіте не дуже зручне взуття. Але ви вирішуєте йти. Зробивши п’ять кроків вперед, ви скочуєтесь на три назад. Вам страшно впасти і не піднятись, крок за кроком, то вверх то вниз, але в кінці кінців, приклавши багато зусиль ви, нарешті, її долаєте. Приблизно так виглядає процес горювання.

В перші місяці після втрати ви можете відчути зміни в своїй поведінці: погана пам’ять, важко сконцентруватись на певних речах, метушіння, та інші. Це все ознаки горя такі як і смуток, сльози, стомлюваність, гнів та печаль. Нормально відчувати зміни не лише в емоційному плані, а й в поведінці.

На протязі 3-6 місяців після смерті близького вам потрібно плакати. Багато плакати. Особливо чоловікам, бо їх виховували під девізом : чоловіки не плачуть! Але це упередження дуже шкідливе для здоров’я. Плач цілющий. Дослідження американських вчених показало, що сльози горя мають інший склад, ніж сльози радості і особливу речовину з заспокійливим ефектом. Після сліз стає набагато легше, і вони є ознакою процесу відновлення психіки. Сльози це не слабкість, а зцілення.

Нормальні реакції на смерть рідної людини, які ви можете відчути на собі, і іх не варто боятися: нестача сил, втрата апетиту, безсоння або навпаки багато спите, фізичний біль, сухість у роті, у вас не має бажання за собою доглядати, думки про померлого та очікування, що він повернеться, гнів, ви не можете робити звичні справи. Визнання того, що людина померла, приносить сильний душевний біль, і часом ви можете скочуватись назад.

Мінімум пів року наша психіка знаходиться в процесі проживання горя. Якщо цей процес затягується на довше, краще звернутися за допомогою, можливо, ви не дозволяєте собі проживати якісь емоції.

Важливою складовою в цьому процесі є відчуття провини перед померлим. Це нормальна емоція, і кожна людина її відчуває, згодом вона проходить. Пам’ятайте, патологія тоді, коли цей стан заважає вам жити і довго не проходить. Відчуття провини це гнів, направлений на себе, коли відчуваєте, що щось зробили не правильно, або недостатньо, звинувачуєте себе у смерті близької людини. Тут варто розуміти, що не буває «не правильно», «не достатньо», кожен день в своєму житті ми робимо ті дії, які найкращі для нас саме в той момент, саме в тій ситуації. Так склалося, бо є ще обставини, які нам не підконтрольні. Якщо відчуття провини не залишає вас довгий час, зверніться за допомогою, бо ця емоція несе за собою багато страждань, заборону на життя і, навіть, фізичні хвороби.

Переживання горя родиною це особливий момент, який потребує уваги. Якщо в сім’ї є підтримка, якщо члени родини говорять про померлого, то втрата проживається легше та швидше. Але буває так, що в сім’ї не прийнято говорити про свої почуття та переживання з різних причин, тоді цей процес іде важче та довше. Тут ще варто пам’ятати, що кожен член родини має свої особливості нервової системи і переживає горе по різному. Хтось хоче говорити, а хтось ще не готовий. Хтось буде плакати з самого початку, а хтось, наче, заморозиться в середині, але це не значить, що ця людина не переживає та не горює.

Підтримувати один одного при втраті це особливе мистецтво: просто мовчки бути поруч один з одним, просто розуміти, що в кожного свої переживання і внутрішні процеси, просто обійняти, просто сказати: я поруч,якщо що. Не знецінити, мовляв, може досить страждати, а підтримувати.

Чи говорити дитині, що рідна людина померла? Однозначно так. Навіть самі маленькі діти все розуміють, їм і говорити нічого не потрібно, вони відчувають та вербально зчитують всі внутрішні стани дорослих, і якщо їм не зрозуміло, що відбувається, вони відчуваються розгубленими та беззахисними і їх тривожність росте. Тоді ви можете зіткнутися з проблемами у поведінці дітей. Дуже важливо в родині втрату переживати разом, це береже сімейну історію, відношення до неї кожного члена родини, теплу пам’ять про померлого, разом ви будуєте нові традиції в сім’ї, нові ролі та нове життя.

Не потрібно себе заспокоювати: зберись ганчірка! Навпаки проявляйте до себе повагу: ти обов’язково з усім впораєшся, важко буде не завжди.

Цілющою емоцією в проживанні смерті близької людини є печаль. Не потрібно гнати її від себе, навпаки, вам потрібен час насумуватися. Пережити втрату важко, але крім вас цю роботу ніхто не зробить. Великий шматок вашого життя ви поховали разом із людиною. Немає тяжчого горя ніж ваше.

Про втрату важливо говорити. Коли вона замовчується, ви не відчуєте важливих почуттів, можливо вам так легше, але прийде час і ви зрозумієте, що все залишилось як є. Чим далі в ліс тим більше дров. Так і тут, коли ми тікаємо від процесу горювання тим важче може бути потім. Ефективна робота над горем проходить тільки в підтримці один одного. Якщо ви не відчуваєте цю підтримку в родині, тоді її важливо шукати в оточенні або в групах підтримки.

Цей процес не на все життя, але якщо його прожити екологічно: дозволяти собі відчувати всі емоції, прислухатись до себе, до своїх потреб, звертатись за допомогою та проявляти повагу до горювання. Єдина людина, яка може пройти скрізь ваше горе це ви самі і в дорозі ви зрозумієте, що вам це під силу.